Винахід моментального клею - випадковість)

Суперклей – це речовина, відома в науці як цианоакрилат. Цей матеріал – результат невдалих дослідів групи вчених на чолі з Гаррі Кувером, які в лабораторних умовах під час Другої світової війни проводили дослідження по створенню прозорого пластику для гарматних прицілів. Отриманий ними складу не вирішив поставлених завдань, оскільки занадто швидко твердів, клеївся практично до всього і псував лабораторне обладнання, від якого відчистити залишки «пластику» було досить проблематично. Однак шість років тому доктор усвідомив практичну користь свого винаходу: ряд проведених тестів довів здатність нового речовини надійно склеювати один з одним будь-які поверхні.
Сьогодні ім'я Гаррі Кувера відомо всьому світу за його головне винахід життя – ціаноакрілат, який став пізніше відомим по всьому світу як «Суперклей».
Майже десятиліття потому, в 1951-му, під час розробок термостійкого покриття для кабін літаків-винищувачів, властивості цианокрилата неймовірно міцно склеювати різні поверхні знову опинилися поміченими. На цей раз Кувер вже пильніше придивився до нового матеріалу і розгледів його потенціал. Так, Гаррі зрозумів, що у нього в руках просто унікальний за своїми властивостями клей. Новий клей незабаром був запатентований як «Super Glue» і в 1958 році він буквально підірвав ринок.

Відомо, що властивості нового клею виявилися набагато ширше, ніж просто склеювання твердих поверхонь – з'ясувалося, що цей клей допомагає зупиняти кровотечі. Так, під час війни у В'єтнамі саме завдяки винаходу Кувера багато солдати, які опинилися далеко від умов спеціалізованих операційних, уникнули можливих крововтрат і смерті – з заклеєними ранами їх можна було транспортувати в лікарню.

До речі, Гаррі Кувер не зумів добре розбагатіти на своєму винаході – по-справжньому клей став популярний вже після того, як дія патенту минув.
У 2010 році президент США Барак Обама (Barack Obama) нагородив винахідника почесною Медаллю за заслуги в галузі технології та інновацій (National Medal of Technology and Innovation). Відомо, що про нагороду Кувер дізнався, перебуваючи в лікарні, але, заради отримання премії, вчений знайшов у собі сили і прибув до Вашингтона.

Часто виникає питання: чому клей не приклеюється до стінок тюбика? Справа в тому, що до складу моментального клею входять кислотні стабілізатори, що перешкоджають полімеризації молекул клею. Завдяки їм клей в тюбику завжди знаходиться в стабільному рідкому стані і в будь-яку секунду готовий до роботи.
Але як тільки клей нанесли на поверхню, стабілізатор нейтралізується лужним середовищем основи або молекулами води, що знаходяться в атмосфері. Це викликає полімеризацію цианакрилата, склад переходить з рідкого стану у тверде. При цьому ланцюжки молекул клею шикуються вздовж площини склеювання, притягаючи до себе молекули склеюваних матеріалів, тим самим забезпечуючи надійне зчеплення склеюваних поверхонь.

Проте, не дивлячись на виняткову здатність моментальних клеїв поєднувати різноманітні матеріали, існують поверхні, які не склеюються з їх допомогою. Це скло, поліетилен, поліпропілен та інші «жирні» пластики, фторопласты. Пластмаси рекомендується перед склеюванням обробляти спеціальними праймерами – складами, що поліпшують адгезію. Склеювати скло цианакрилатом не рекомендується.

В асортименті продуктів Loctite від Henkel є велика кількість високоякісних моментальних клеїв, спеціально призначених для різних матеріалів, різних навантажень, величин зазорів, умов нанесення і подальшого використання. Створені моментальні клеї для пористих матеріалів, високотемпературні, стійкі до ударів і вібрації, еластичні. При необхідності є можливість вибрати оптимальний продукт для вирішення різних завдань.